Ковель попрощався із Захисником Олегом Бортніком, який 22 місяці вважався зниклим безвісти
У Ковелі попрощалися із Захисником України Олегом Бортніком, який 22 місяці вважався зниклим безвісти. Воїна чекали вдома, однак експертиза підтвердила його загибель. Олегу назавжди залишилося 32 роки.
Олег Бортнік народився у Ковелі. Навчався у школі №3, після чого закінчив ПТУ №5. Працював на приватних підприємствах.
Рідні згадують Олега як майстра на всі руки. Він умів ремонтувати телефони та телевізори, щось будувати й лагодити в оселі, виготовляти меблі. Особливо любив готувати — дружину Вікторію навіть не допускав до кухні, адже хотів сам дивувати її та рідних своїми стравами. Випікав також Великодню паску.
Для Олега важливими були родина, домашній затишок і час, проведений поруч із коханою дружиною. Він мріяв про власний дім і дітей. Був відкритим, щирим та комунікабельним, завжди готовим допомогти, тому мав багато друзів.
17 липня 2023 року Олега мобілізували до лав 46-ї окремої аеромобільної бригади. Після військової підготовки на Житомирщині він вирушив на Донеччину, під Курахове.
На військовій службі Олег продовжував застосовувати свої професійні навички. Як оператор-телефоніст він встановлював та обслуговував обладнання зв’язку, а також допомагав облаштовувати позиції — зводив бліндажі та укріплював окопи.
За словами рідних, навіть у складних ситуаціях Олег залишався оптимістом. За першої можливості телефонував і писав додому, заспокоював близьких, підтримував побратимів та вірив, що все буде добре.
Останній період його служби став прикладом особистої мужності. Після лікування у госпіталі Олег мав піти у відпустку — першу за півтора року. Проте, дізнавшись, що на передовій потрібна допомога і замінити побратимів нікому, без вагань вирушив на бойове завдання.
10 вересня 2024 року Олег передав рідним через побратимів останнє голосове повідомлення. 2 жовтня зв’язок із ним обірвався. Згодом дружині повідомили, що військовий зник безвісти на лінії зіткнення з ворогом.
Протягом усього цього часу родина продовжувала молитися та сподіватися на його повернення. Однак експертиза підтвердила найгірше.
3 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Георгіївка на Донеччині загинув оператор-телефоніст апаратної 2-го взводу зв’язку батальйону управління військової частини А4350, солдат Олег В’ячеславович Бортнік.
Під час громадянської панахиди секретар Ковельської міської ради Оксана Багнова висловила співчуття родині Захисника:
Від імені Ковельської громади висловлюю щирі співчуття мамі Олега — Антоніні Петрівні, його дружині Вікторії, брату Віталію та всій родині. Майже два роки ви жили між надією і болем, чекаючи на повернення найдорожчої людини. Сьогодні Олег повернувся додому. Не так, як сподівалися. Але він назавжди залишиться у рідному Ковелі, у пам’яті своїх близьких, друзів, побратимів і всієї громади».
Олега Бортніка поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України.
Олег Бортнік народився у Ковелі. Навчався у школі №3, після чого закінчив ПТУ №5. Працював на приватних підприємствах.
Рідні згадують Олега як майстра на всі руки. Він умів ремонтувати телефони та телевізори, щось будувати й лагодити в оселі, виготовляти меблі. Особливо любив готувати — дружину Вікторію навіть не допускав до кухні, адже хотів сам дивувати її та рідних своїми стравами. Випікав також Великодню паску.
Для Олега важливими були родина, домашній затишок і час, проведений поруч із коханою дружиною. Він мріяв про власний дім і дітей. Був відкритим, щирим та комунікабельним, завжди готовим допомогти, тому мав багато друзів.
17 липня 2023 року Олега мобілізували до лав 46-ї окремої аеромобільної бригади. Після військової підготовки на Житомирщині він вирушив на Донеччину, під Курахове.
На військовій службі Олег продовжував застосовувати свої професійні навички. Як оператор-телефоніст він встановлював та обслуговував обладнання зв’язку, а також допомагав облаштовувати позиції — зводив бліндажі та укріплював окопи.
За словами рідних, навіть у складних ситуаціях Олег залишався оптимістом. За першої можливості телефонував і писав додому, заспокоював близьких, підтримував побратимів та вірив, що все буде добре.
Останній період його служби став прикладом особистої мужності. Після лікування у госпіталі Олег мав піти у відпустку — першу за півтора року. Проте, дізнавшись, що на передовій потрібна допомога і замінити побратимів нікому, без вагань вирушив на бойове завдання.
10 вересня 2024 року Олег передав рідним через побратимів останнє голосове повідомлення. 2 жовтня зв’язок із ним обірвався. Згодом дружині повідомили, що військовий зник безвісти на лінії зіткнення з ворогом.
Протягом усього цього часу родина продовжувала молитися та сподіватися на його повернення. Однак експертиза підтвердила найгірше.
3 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Георгіївка на Донеччині загинув оператор-телефоніст апаратної 2-го взводу зв’язку батальйону управління військової частини А4350, солдат Олег В’ячеславович Бортнік.
Під час громадянської панахиди секретар Ковельської міської ради Оксана Багнова висловила співчуття родині Захисника:
«Олег був людиною, яка любила життя, свою родину, свій дім і людей поруч. Він мріяв про просте людське щастя, але коли прийшов час захищати Україну, став на її захист. Навіть маючи можливість піти у відпустку, він повернувся туди, де був потрібен його побратимам. Це вчинок справжнього Захисника, людини честі й великого серця.
Від імені Ковельської громади висловлюю щирі співчуття мамі Олега — Антоніні Петрівні, його дружині Вікторії, брату Віталію та всій родині. Майже два роки ви жили між надією і болем, чекаючи на повернення найдорожчої людини. Сьогодні Олег повернувся додому. Не так, як сподівалися. Але він назавжди залишиться у рідному Ковелі, у пам’яті своїх близьких, друзів, побратимів і всієї громади».
Олега Бортніка поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України.
