У Ковелі попрощалися із 45-річним Захисником України Дмитром Бештою
У Ковелі попрощалися із Захисником України Дмитром Бештою. Військовослужбовцеві було 45 років. Сьогодні громада провела його в останню земну дорогу.
Дмитро народився у Ковелі та закінчив дев’ять класів ЗОШ №1. У дитинстві він захоплювався акробатикою та волейболом, навчався у школі мистецтв, грав на гітарі та співав.
Професію столяра Дмитро здобув у професійно-технічному училищі №5. Два роки працював за фахом у СЛАТ «ТУР». Згодом трудився на підприємстві «Юкон», Колодяжненському заводі «Нектар» вантажником, а також мав інші підробітки.
Рідні згадують Дмитра як романтичну, добру, ніжну та оптимістичну людину.
Ще в юному віці, коли Дмитро був студентом, він потрапив у серйозну аварію. Лікарі давали мало шансів на одужання, однак він зміг подолати наслідки травми та повернутися до життя. Втім, отримані тоді ушкодження ще не раз давали про себе знати.
30 березня цього року Дмитра мобілізували. Після військової підготовки він вирушив на фронт. Службу проходив на напрямках Лозової, Краматорська, Костянтинівки та Дружківки.
Дмитро був військовослужбовцем евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення механізованого батальйону військової частини А4723.
Разом із напарником він виконував складну та небезпечну роботу — заряджав дрони вибухівкою. Про характер цієї служби рідні знали далеко не все.
Під час щоденних розмов із мамою, а спілкувалися вони іноді двічі на день, Дмитро насамперед цікавився, як справи вдома. Водночас просив свого вітчима Віктора Івановича берегти маму.
Коли ж Дмитро потрапив до війська, він говорив, що для нього важливо послужити Україні.
Однак захищати державу йому судилося лише п’ять місяців. 15 вересня поблизу Дружківки Дмитро отримав вогнепальне поранення, яке стало смертельним.
За чотири дні до загибелі він привітав маму Галину Михайлівну з днем народження та організував доставку білих троянд. Квіти досі стоять у її домі.
Під час прощання з воїном, яке відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці, секретар міської ради Оксана Багнова сказала:
Від імені громади висловили співчуття мамі Галині Михайлівні, батькові Віктору Васильовичу, вітчиму Віктору Івановичу, брату Геннадію, а також усім рідним і близьким Дмитра Бешти.
Захисника поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять Дмитру Бешті. Честь і слава Захиснику України.
Дмитро народився у Ковелі та закінчив дев’ять класів ЗОШ №1. У дитинстві він захоплювався акробатикою та волейболом, навчався у школі мистецтв, грав на гітарі та співав.
Професію столяра Дмитро здобув у професійно-технічному училищі №5. Два роки працював за фахом у СЛАТ «ТУР». Згодом трудився на підприємстві «Юкон», Колодяжненському заводі «Нектар» вантажником, а також мав інші підробітки.
Рідні згадують Дмитра як романтичну, добру, ніжну та оптимістичну людину.
Ще в юному віці, коли Дмитро був студентом, він потрапив у серйозну аварію. Лікарі давали мало шансів на одужання, однак він зміг подолати наслідки травми та повернутися до життя. Втім, отримані тоді ушкодження ще не раз давали про себе знати.
30 березня цього року Дмитра мобілізували. Після військової підготовки він вирушив на фронт. Службу проходив на напрямках Лозової, Краматорська, Костянтинівки та Дружківки.
Дмитро був військовослужбовцем евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення механізованого батальйону військової частини А4723.
Разом із напарником він виконував складну та небезпечну роботу — заряджав дрони вибухівкою. Про характер цієї служби рідні знали далеко не все.
Під час щоденних розмов із мамою, а спілкувалися вони іноді двічі на день, Дмитро насамперед цікавився, як справи вдома. Водночас просив свого вітчима Віктора Івановича берегти маму.
Коли ж Дмитро потрапив до війська, він говорив, що для нього важливо послужити Україні.
Однак захищати державу йому судилося лише п’ять місяців. 15 вересня поблизу Дружківки Дмитро отримав вогнепальне поранення, яке стало смертельним.
За чотири дні до загибелі він привітав маму Галину Михайлівну з днем народження та організував доставку білих троянд. Квіти досі стоять у її домі.
Під час прощання з воїном, яке відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці, секретар міської ради Оксана Багнова сказала:
«Дмитру було 45 років. Не так багато, щоб сказати — він встиг прожити своє життя. Бо попереду могло бути ще стільки всього. Ми не знаємо, скільки планів він мав, про що мріяв, що хотів зробити для своїх рідних. Знаємо лише, що в найважчий для країни час він пішов захищати свою країну.
Пам’ятаймо про Дмитра та про кожного нашого земляка, який поліг у цій війні. Завдяки їм Україна тримається і має майбутнє».
Від імені громади висловили співчуття мамі Галині Михайлівні, батькові Віктору Васильовичу, вітчиму Віктору Івановичу, брату Геннадію, а також усім рідним і близьким Дмитра Бешти.
Захисника поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять Дмитру Бешті. Честь і слава Захиснику України.
