Навіки в строю: у Ковелі попрощалися із 37-річним воїном Дмитром Бондаруком
Ковельська громада попрощалася зі своїм земляком — молодшим сержантом Дмитром Бондаруком. Життя воїна обірвалося у 37 років.
Під час громадянської панахиди про життєвий шлях Дмитра розповів перший заступник міського голови Тарас Яковлев.
Дмитро народився та виріс у Ковелі. Навчався у школах №4 та №10, а після дев’ятого класу здобув професію різьбяра у ПТУ №5. Любов до цієї справи перейняв від батька, який працював столяром.
Професійний шлях Дмитра склався інакше. Він працював на будівництві у Ковелі та Луцьку, разом із бригадами їздив на заробітки за кордон. Згодом опанував професію водія та придбав автомобіль — здійснив одну зі своїх мрій.
Після одруження з Ангеліною Дмитро оселився у Дрозднях, звідки вона родом. У подружжя народився син Давид. Наступного місяця хлопчикові виповниться п’ять років.
Для рідних Дмитро назавжди залишиться уважним сином і турботливим братом. Він особливо любив робити приємне мамі та щороку на її день народження дарував їй особливий букет квітів.
Друзі та сусіди також згадують Дмитра як добру людину й майстра, який завжди був готовий допомогти — чи то з будівництвом, чи з ремонтом.
Два роки тому Дмитро залишив мирне життя та став на військову службу. Після мобілізації пройшов підготовку у Латвії та Польщі, після чого приєднався до Сил спеціальних операцій.
Виконував бойові завдання на Сумщині та в Курській області, а останнім часом — на Харківщині.
Побратими згадують Дмитра як життєрадісного та веселого чоловіка, який умів підтримати інших. Навіть під час перерв між бойовими завданнями він знаходив можливість порадувати побратимів смачними стравами.
Про найскладніше Дмитро намагався не розповідати батькам, щоб вони менше хвилювалися. Він беріг своїх рідних і часто мовчав про те, через що доводилося проходити на війні.
23 вересня 2026 року старший оператор 2-ї групи спеціального призначення 3-го загону Сил спеціальних операцій військової частини А5018, молодший сержант Дмитро Бондарук прийняв свій останній бій поблизу Іванівки Чугуївського району Харківської області.
Ковельська громада висловила щирі співчуття батькам Дмитра — Валентині Іванівні та Олександру Адамовичу, сестрі Антоніні та її родині, синові Давиду, колишній дружині Ангеліні, а також усім рідним, друзям і побратимам.
Дмитра Бондарука поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і шана Герою.
Під час громадянської панахиди про життєвий шлях Дмитра розповів перший заступник міського голови Тарас Яковлев.
Дмитро народився та виріс у Ковелі. Навчався у школах №4 та №10, а після дев’ятого класу здобув професію різьбяра у ПТУ №5. Любов до цієї справи перейняв від батька, який працював столяром.
Професійний шлях Дмитра склався інакше. Він працював на будівництві у Ковелі та Луцьку, разом із бригадами їздив на заробітки за кордон. Згодом опанував професію водія та придбав автомобіль — здійснив одну зі своїх мрій.
Після одруження з Ангеліною Дмитро оселився у Дрозднях, звідки вона родом. У подружжя народився син Давид. Наступного місяця хлопчикові виповниться п’ять років.
Для рідних Дмитро назавжди залишиться уважним сином і турботливим братом. Він особливо любив робити приємне мамі та щороку на її день народження дарував їй особливий букет квітів.
Друзі та сусіди також згадують Дмитра як добру людину й майстра, який завжди був готовий допомогти — чи то з будівництвом, чи з ремонтом.
Два роки тому Дмитро залишив мирне життя та став на військову службу. Після мобілізації пройшов підготовку у Латвії та Польщі, після чого приєднався до Сил спеціальних операцій.
Виконував бойові завдання на Сумщині та в Курській області, а останнім часом — на Харківщині.
Побратими згадують Дмитра як життєрадісного та веселого чоловіка, який умів підтримати інших. Навіть під час перерв між бойовими завданнями він знаходив можливість порадувати побратимів смачними стравами.
Про найскладніше Дмитро намагався не розповідати батькам, щоб вони менше хвилювалися. Він беріг своїх рідних і часто мовчав про те, через що доводилося проходити на війні.
23 вересня 2026 року старший оператор 2-ї групи спеціального призначення 3-го загону Сил спеціальних операцій військової частини А5018, молодший сержант Дмитро Бондарук прийняв свій останній бій поблизу Іванівки Чугуївського району Харківської області.
Ковельська громада висловила щирі співчуття батькам Дмитра — Валентині Іванівні та Олександру Адамовичу, сестрі Антоніні та її родині, синові Давиду, колишній дружині Ангеліні, а також усім рідним, друзям і побратимам.
Дмитра Бондарука поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна пам’ять і шана Герою.
