1. Головна
  2. Новини
  3. Як радянській армії не вдалося взяти Ковель навесні 1944 року. Відео, відзняте німецьким оператором

Як радянській армії не вдалося взяти Ковель навесні 1944 року. Відео, відзняте німецьким оператором

У радянські часи про Поліську операцію багато не згадували, обмежуючись небагатьма невеликими статтями та нечисельними мемуарними спогадами.

Однак німецькі джерела дають значну об’єктивну інформацію, особливо у питанні зняття частинами СС блокади міста Радянською армією. Особливе значення мають документи з Бундесархіву та фонди трофейної німецької документації Національного архіву США.

У лютому 1944 року Ковель несподівано став вкрай важливим пунктом, єдиним великим населеним містом у нічим не прикритому проломі між німецькими групами армій «Центр» і «Південь». Крім цього, Ковель був важливим транспортним вузлом – у ньому сходилося шість залізничних ліній та ряд автошляхів. У 1943 році через нього щоденно проходило до 70 німецьких ешелонів з військами, технікою та боєприпасами.

Фактично, бої за Ковель почалися ще взимку 1944 року.

З німецької сторони підступи до міста обороняла зведена бойова група «Фон дем Бах» під командуванням обергрупенфюрера СС фон дем Бах-Зелевського.

Поки формувався 2 Білоруський фронт, перша спроба захопити Ковель була зроблена силами партизанських формувань А.Ф.Федорова і С.Ф.Малікова, які нараховували до 7000 бійців. За наказом Українського штабу партизанського руху 23 лютого операція почалася із захоплення села Несухоїжі (сучасний Тойкут), за 15 км від Ковеля. На наступний день партизани вирушили на Ковель і біля с.Облапи розбили 2-й батальон 17 поліцейського полку. Але на цьому успішні дії партизан закінчилися після серії німецьких контратак. До Ковеля наблизитися не вдалося, а частини Червоної Армії на допомогу не прийшли.

15 березня, за вказівкою Ставки, не чекаючи зосередження усіх частин фронту, радянські війська перейшли у наступ. Планувалося взяття Ковеля, Любешова, Камінь-Каширського, Бреста і вихід на ріки Західний Буг і Прип’ять. Головний удар на Ковель повинна була нанести 47 армія під командуванням генерал-лейтенанта В.С.Поленова, у якій нараховувалося 50 тисяч вояків, 937 гармат і всього 21 танк.

Для поповнення військ 2 Білоруським фронтом на 27 березня у Волинській і Рівненській областях примусово мобілізували 8614 чоловіків призивного віку. Ніякої військової підготовки ці новобранці не мали, а щодо морального духу - не було що і казати.

Командування вермахту також звернуло увагу на Ковель. 8 березня фюрер оголосив Ковель разом з п’ятьма іншими містами України «фортецею» (Fester Platz).

До кінця дня 18 березня 47 армія обійшла Ковель з півдня і півночі, завершила оточення ковельського угрупування та перерізала дороги на Брест і Любомль.

Рятування оточених було покладено на 5 танкову дивізію СС «Вікінг», яка знаходилася у стані реорганізації після виходу з Корсунь-Шевченківського котла і знаходилася у районі між Любліном та Хелмом. Станом на березень у дивізії нараховувалося до 8000 чоловік замість 19 000 по штату. У 5 танковому полку дивізії нараховувалося 76 новітніх «Пантер».

Наказом Гітлера від 12 березня з дивізії мала бути виділена бойова група у складі 4000 гренадерів і відправлена у Ковель. Для посилення піхоти вдалося задіяти 21 гармату.

16 березня, группенфюрер СС Гілле був призначений командувачем оборони Ковеля. Йому нагадали, що місто є «фортецею», яка має захищатися до останнього. «Фортеця» була невеликою – всього 2 кілометри у довжину і 3 у ширину. До будівництва укріплень з 17 березня був залучений весь гарнізон і навіть залізничники.

Для оборони пристосовувалися цегляні будівлі, обладнувалася система дотів, вогневих споруд, бункерів і барикад. В їх будівництві використовувалися рейки та шпали, яких було у надлишку. Сапери мінували підходи до міста та ставили дротяні загородження.

Сильно зариватися у землю не вдавалося, позначалася болотиста місцевість. З цієї ж причини у місті було обмаль придатних підвалів.

Згідно з радянськими даними, з 10 по 26 березня безпосередню облогу Ковеля здійсьнювали три стрілецькі дивізії, потім до них додалися частини Другого кавалерійського корпусу. З усіх сторін Ковель прострілювався артилерією, але нестача снарядів не дозволила навіть забезпечувати підтримкою штурмові групи.

З німецького боку Ковель був поділений на дві частини. Північну обороняла бойова група оберстлейтенанта шутсполіції Гольця, а південну – група оберста фон Біссінга. Однак у реальності зони відповідальності груп часто об’єднувалися. Чисельності гарнізону ледь вистачало для лінії оборони, роти складалися зі жменьки солдат.

Чисельність поранених невпинно зростала, на 21 березня їх нараховувалося до 900 чоловік, розміщувати яких доводилося всього у кількох підвалах.

22 березня до центру міста прорвалося 10 танків «Шерман», але німці відсікли від них піхоту і знищили «Панцерфаустами» та зенітною гарматою. Один з танків впав з мосту.

27 березня у дві години ночі радянські війська атакували оборону з півдня і сходу, і відтіснили лінію на 500 метрів. На півночі ситуація у цей день була не краща.

Оточеним залишалося сподіватися на скоріше звільнення, і події наступнх декількох днів докорінно змінили ситуацію під Ковелем.

29 березня о 12:00 почалася атака. Під час сильного снігопаду «Пантери» вийшли до залізничної дороги і до 18:00, маневруючи біля с.Черкаси, знищили або захопили сім протитанкових гармат, дві зенітки, чотири польових гармати, міномети і протитанкові рушниці. Червоноармійці з Черкас відступили, при чому залишили вбитими та полоненими до 300 чоловік.

Останнім вузлом оборони радянських військ перед Ковелем став цегельний завод, де вперто оборонявся 1028 стрілецький полк і кілька протитанкових гармат.

Після того, як опір радянських військ було зламано, у Ковель в’їхав бронетранспортер з кінооператором міністерства пропаганди.


У подальшому до 29 квітня німці займалися розширенням Ковельського плацдарму, а 30 квітня відбили потужний штурм радянської піхоти при підтримці танків, які прорвалися майже до центру міста. У кінцевому рахунку, німецьким військам вдалося відсунути лінію фронту на 10 кілометрів від Ковеля.

На нездатність радянської 47-ї армії захопити Ковель звернула увагу Ставка Верховного головнокомандування. Було встановлено, що посилення 47-ї армії не дає результату, а лише перемелює радянські запасні частини.

5 квітня 1944 року 2 Білоруський фронт був розформований, а командування відправлено у резерв. Однак, ніякої катастрофи не відбулося. Хоча битву за Ковель Червоній Армії виграти не вдалося, нищівної поразки радянські війска уникнули. Те, що відбулося, можна охарактеризувати як тактичну невдачу, але не більше.

Місто було звільнено від німців 6 липня 1944 року під час наступу 1 Білоруського фронту у рамках наступальної операції «Багратіон».

Автор: Олександр ЛУДКОВСЬКИЙ

За матеріалами видання "Хроніки Любарта"

#ІсторіяКовеля #Волинь

Коментарі

Читайте також