У Ковелі відкрили меморіальну дошку на честь загиблого під Волновахою Олександра Артемука
Чотири роки тому на Волинь прийшла страшна звістка зі сходу України. Волноваха увірвалася у нашу свідомість болем втрат, сльозами розпачу і лишила по собі глибоке горе.
Тоді на Донеччині бойовики розстріляли бійців 51-ї механізованої бригади, загинули 18 військовослужбовців. Більшість з яких – волиняни. Біля Волновахи обірвалось життя ковельчанина Олександра Артемука.
Сьогодні на його честь на фасаді ЗОШ №2, де він навчався, відкрито меморіальну дошку. Увесь колектив навчального закладу вишикувався на урочисту лінійку, прийшли представники міської влади, бойові побратими його сім’я – батьки, дружина, діти.
Директор навчального закладу Ігор Ткачук, звертаючись до присутніх наголосив: «Давайте пам’ятати, що наш мирний Ковель і мирне небо над нашим містом є тільки тому, що є і були такі люди, як Олександр, які ціною власного життя та здоров’я подарували нам це, зупинили ворога на сході держави».
Право відкрити меморіальну дошку було надано побратимам Олександра Юрію Ткачуку та Ігорю Рожку.
Благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук із духовенством освятили меморіальний знак.
Про той травневий день 2014 року у своєму виступі пригадала і секретар міської ради Віра Федосюк: «22 травня чотири роки тому принесло на нашу Волинську землю страшну новину - про трагедію під Волновахою. Тоді важко було повірити, змиритися, що наші земляки загинули на війні. Не вірилось, і досі важко це усвідомлювати. А ця меморіальна дошка –вказівник для теперішніх і майбутніх учнів другої школи, аби вони знали наших Героїв, рівнялись на них, пам’ятали».
Віра Іванівна висловила співчуття рідним Олександра і щиро подякувала батькам за чудового сина, справжнього патріота України.
Напевно ніхто не міг стримати сліз, коли говорила мама Героя Надія Романівна. Вона зверталась до свого сина, казала як важко їй, його дружині, дітям без нього, як усім їм його не вистачає: «Ти був патріотом, ти так любив свою країну, що залишив свій дім, родину і пішов її захищати. У тебе підростає два сини, які хочуть продовжувати твою справу, вони мріють стати військовими і оберігати свою країну, бо в нас вона одна. Уже твоїй донечці чотири рочки. Їй так хочеться, щоб татко потримав її на руках».
На жаль, щасливе життя родини обірвала звістка про напад терористів на блокпост 51-ї механізованої бригади, в якій служив Олександр. Він загинув 22 травня... Йому було лише 36.
Сержант Олександр Іванович Артемук — один із тих, хто вважав захист своєї Вітчизни не просто обов’язком, а й справою честі. Саме так говорив він рідним, коли допомагав Майдану. Він не раз їздив у Київ, відвозив зібрані для майданівців гроші та речі. Переживання за долю України, почуття патріотизму посилювалися від думки, що у нього підростає двоє синів — Максим та Іван, для яких хотілося кращої долі у своїй державі...
У перші дні оголошення мобілізації Олександр пішов до військкомату. І вже незабаром отримав повістку. Троє неповнолітніх дітей, мабуть, могли б стати причиною для того, аби не йти до лав Збройних сил України. Проте Олександр не став шукати легкого шляху…
Він був хорошою людиною, зразковим сім’янином, турботливим сином і братом, вірним другом.
Указом Президента України від 04.06.2015 року Олександр Артемук нагороджений медаллю «Зихиснику Вітчизни» (посмертно)
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Олександра Артемука та усіх земляків, які загинули на сході нашої держави.
Поминальну панахиду за тими, хто віддав життя за Україну, відслужив благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук із духовенством. На завершення заходу присутні поклали квіти до меморіальної дошки.
За матеріалами офіційного сайту міської ради.
#ДопомогаАТО
Тоді на Донеччині бойовики розстріляли бійців 51-ї механізованої бригади, загинули 18 військовослужбовців. Більшість з яких – волиняни. Біля Волновахи обірвалось життя ковельчанина Олександра Артемука.
Сьогодні на його честь на фасаді ЗОШ №2, де він навчався, відкрито меморіальну дошку. Увесь колектив навчального закладу вишикувався на урочисту лінійку, прийшли представники міської влади, бойові побратими його сім’я – батьки, дружина, діти.
Директор навчального закладу Ігор Ткачук, звертаючись до присутніх наголосив: «Давайте пам’ятати, що наш мирний Ковель і мирне небо над нашим містом є тільки тому, що є і були такі люди, як Олександр, які ціною власного життя та здоров’я подарували нам це, зупинили ворога на сході держави».
Право відкрити меморіальну дошку було надано побратимам Олександра Юрію Ткачуку та Ігорю Рожку.
Благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук із духовенством освятили меморіальний знак.
Про той травневий день 2014 року у своєму виступі пригадала і секретар міської ради Віра Федосюк: «22 травня чотири роки тому принесло на нашу Волинську землю страшну новину - про трагедію під Волновахою. Тоді важко було повірити, змиритися, що наші земляки загинули на війні. Не вірилось, і досі важко це усвідомлювати. А ця меморіальна дошка –вказівник для теперішніх і майбутніх учнів другої школи, аби вони знали наших Героїв, рівнялись на них, пам’ятали».
Віра Іванівна висловила співчуття рідним Олександра і щиро подякувала батькам за чудового сина, справжнього патріота України.
Напевно ніхто не міг стримати сліз, коли говорила мама Героя Надія Романівна. Вона зверталась до свого сина, казала як важко їй, його дружині, дітям без нього, як усім їм його не вистачає: «Ти був патріотом, ти так любив свою країну, що залишив свій дім, родину і пішов її захищати. У тебе підростає два сини, які хочуть продовжувати твою справу, вони мріють стати військовими і оберігати свою країну, бо в нас вона одна. Уже твоїй донечці чотири рочки. Їй так хочеться, щоб татко потримав її на руках».
На жаль, щасливе життя родини обірвала звістка про напад терористів на блокпост 51-ї механізованої бригади, в якій служив Олександр. Він загинув 22 травня... Йому було лише 36.
Сержант Олександр Іванович Артемук — один із тих, хто вважав захист своєї Вітчизни не просто обов’язком, а й справою честі. Саме так говорив він рідним, коли допомагав Майдану. Він не раз їздив у Київ, відвозив зібрані для майданівців гроші та речі. Переживання за долю України, почуття патріотизму посилювалися від думки, що у нього підростає двоє синів — Максим та Іван, для яких хотілося кращої долі у своїй державі...
У перші дні оголошення мобілізації Олександр пішов до військкомату. І вже незабаром отримав повістку. Троє неповнолітніх дітей, мабуть, могли б стати причиною для того, аби не йти до лав Збройних сил України. Проте Олександр не став шукати легкого шляху…
Він був хорошою людиною, зразковим сім’янином, турботливим сином і братом, вірним другом.
Указом Президента України від 04.06.2015 року Олександр Артемук нагороджений медаллю «Зихиснику Вітчизни» (посмертно)
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Олександра Артемука та усіх земляків, які загинули на сході нашої держави.
Поминальну панахиду за тими, хто віддав життя за Україну, відслужив благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук із духовенством. На завершення заходу присутні поклали квіти до меморіальної дошки.
За матеріалами офіційного сайту міської ради.
#ДопомогаАТО
