19 серпня 1990 року у Ковелі підняли синьо-жовтий прапор

Уперше в Ковелі сучасний синьо-жовтий прапор публічно з’явився 30 грудня 1989 року. Його привезли з Луцька члени Волинської організації Народного Руху України. Після прямої конфронтації, грубою силою їх та ковельських прихильників було розігнано, а прапори пошматовано. 11 лютого 1990 р. на стадіоні «Локомотив» під час передвиборчого мітингу (влада дала дозвіл на його проведення при умові, що не буде синьо–жовтих прапорів) під гаслом «Вся влада - радам!», який проходив з ініціативи міськрайонної ради НРУ за перебудову ковельчани знову побачили синьо-жовті прапори.

Уперше національний прапор замайорів над Ковелем наприкінці весни 1990 року. За щоглу стала труба котельні, що знаходиться в районі ЗЗСО «Ліцей №7» (колишня ЗОШ № 7) неподалік Ковельського ринку. З її висоти прапор гарно проглядався на велику територію. Підняла його група юнаків Леонід Приходько, Олександр Мєзєнцев й Анатолій Матвійчук. Наймолодший - Леонід міцно закріпив прапор на вершині.

У суботу, під ранок, біля котельні вже стояли відомчі машини. Зняти прапор було не просто. Лише в другій половині дня подертий та пошматований гаком стяг було скинуто. Кілька місяців шукали юнаків, щоб притягнути до кримінальної відповідальності.

У червні 1990 року на засіданні Ковельської міськрайонної організації НРУ за перебудову було прийнято рішення про створення її дружини. Приходько, Матвійчук та Мєзєнцев увійшли до її складу. Наприкінці року організація вже налічувала до сотні членів. Це була молодь від 18 до 30 років.

У той час, коли синьо-жовтий прапор вже був вивішений в західних областях та майорів біля Київської міської ради, коли було прийнято Декларацію про державний суверенітет України, у Ковелі з великими труднощами депутати від Руху продовжували добиватися від влади дозволу на встановлення синьо-жовтого прапора.

Вся підготовча й організаційна робота повністю була проведена активістами Руху – Володимиром Осіюком, Андрієм Мостиським, Григорієм Олійником, Іваном Сидоруком, Петром Кошелюком, Адамом Поляком.
19 серпня 1990 року в Ковелі біля кафе «Казка» відбувся велелюдний мітинг - освячення синьо-жовтого прапора священником із Червонограда.

Честь підняти прапор була надана сотнику УПА, в’язню сталінських концтаборів Костянтину Осіюку. Далі процесія на чолі з делегацією із Червонограда рушила на святкування Дня козацької слави на стадіон. Були театралізовані дійства з козаками на конях, показові виступи школи бойових мистецтв, виступи гурту «Соколи», Лілії Сандулесу та Іво Бобула. Свято вдалося на славу. Влада участі у святі не брала.

Через ніч прапор пошматували. Рухівці організували нічне чергування. А потім просто відрізали тросик, аби провокатори його не дістали.

З 28 по 30 серпня проходила сесія міської Ради. Обговорювалося питання національної символіки. Три дні вирували пристрасті. Малочисельний демократичний блок разом з депутатами обласної Ради вели нерівну боротьбу із згуртованою більшістю, яка складалася в основному з керівників підприємств. З великими труднощами голові міської ради Миколі Вельмі таки вдалося включити в порядок денний питання про національну символіку.

Після палких обговорень, 30 серпня 1990 року (30 років тому) було прийнято рішення про підняття над будинком Ковельської міської ради, поряд з державним, національного синьо-жовтого прапора. Над адмінбудівлею замайоріли два прапори: червоний на той час державний та синьо-жовтий, як виклик радянській системі. І лише через рік, з проголошенням незалежності України, над головною будівлею Ковеля замайорів як державний – національний синьо-жовтий стяг.
На фото: клаптик тканини від пошматованого національного синьо-жовтого прапора, який був освячений та піднятий у Ковелі 19 серпня 1990 року.

Джерело - Ковельський історичний музей

#ІсторіяКовеля

Коментарі

Читайте також

Серед археологічних знахідок музею у Ковелі - будівельна цегла місцевого виробництва

Серед археологічних знахідок музею у Ковелі - будівельна цегла  місцевого виробництва
З-поміж "німих свідків минувшини" - уламки цегли, що збереглись після руйнації старих пам’яток у Ковелі. Звичайна цеглина може розповісти багато цікавого. Особливо, якщо вона із клеймом виробника.