У Ковельській виховній колонії презентували постановку «Доки не зійде сонце» за п'єсою словацького драматурга Івана Буковчана
На сцені державної установи «Ковельська виховна колонія» відбулася прем'єра постановки «Доки не зійде сонце» (за п'єсою словацького драматурга Івана Буковчана «Перш ніж заспіває півень») за участю вихованців колонії.
Режисером став актор Волинського академічного обласного театру ляльок Олексій Криворучко, котрий зазначив: «Пам'ятаю своє хвилювання перед початком роботи. Адже це мій перший досвід постановки, як такої. Знайти підхід, потрібні слова. Все це мені здавалось складним і невідомим. Але я добре запам'ятав момент, коли цей весь сумбур в моїй голові перетворився на спокій і задоволення. Вистава лише тоді матиме успіх, коли актори і режисер працюють в тандемі. Знайшли спільну мову. Налаштувались на одну хвилю. І, як мені здається, це відбулось на 100 відсотків. В очах і діях хлопців я бачив віддачу і бажання щось робити, досягти якогось результату. І, навіть коли приходило якесь нерозуміння або опускались руки, ми вирішували ці питання не замикаючись в собі. Шлях подолає той, хто іде, - я думаю, так можна описати нашу постановку. Ми не побоялись вирушити разом у цей творчий шлях, не відаючи, що чекає попереду. І отримали, я думаю, максимальне задоволення і прекрасний досвід».
Впродовж трьох тижнів тривали щоденні репетиції, акторські тренінги, підготовка костюмів та декорацій, обговорення та аналіз героїв. Усе це знайшло своє місце у житті вихованців колонії і, можливо, згодом матиме продовження.
Джерело - Ковельська виховна колонія (Фейсбук)
#ВиховнаКолонія
Режисером став актор Волинського академічного обласного театру ляльок Олексій Криворучко, котрий зазначив: «Пам'ятаю своє хвилювання перед початком роботи. Адже це мій перший досвід постановки, як такої. Знайти підхід, потрібні слова. Все це мені здавалось складним і невідомим. Але я добре запам'ятав момент, коли цей весь сумбур в моїй голові перетворився на спокій і задоволення. Вистава лише тоді матиме успіх, коли актори і режисер працюють в тандемі. Знайшли спільну мову. Налаштувались на одну хвилю. І, як мені здається, це відбулось на 100 відсотків. В очах і діях хлопців я бачив віддачу і бажання щось робити, досягти якогось результату. І, навіть коли приходило якесь нерозуміння або опускались руки, ми вирішували ці питання не замикаючись в собі. Шлях подолає той, хто іде, - я думаю, так можна описати нашу постановку. Ми не побоялись вирушити разом у цей творчий шлях, не відаючи, що чекає попереду. І отримали, я думаю, максимальне задоволення і прекрасний досвід».
Впродовж трьох тижнів тривали щоденні репетиції, акторські тренінги, підготовка костюмів та декорацій, обговорення та аналіз героїв. Усе це знайшло своє місце у житті вихованців колонії і, можливо, згодом матиме продовження.
Джерело - Ковельська виховна колонія (Фейсбук)
#ВиховнаКолонія
