Юлія Ткач: про секрети перемоги, пропозиції зміни громадянства та медаль, якої не вистачає

На ІІ Європейських іграх, які нещодавно завершилися у Мінську, Юлія Ткач, представниця вільної боротьби, змогла покращити свій результат чотирирічної давнини. Тоді в Баку вона стала другою, а цьогоріч титулованій спортсменці не було рівних у ваговій категорії до 62 кг. Юлія Ткач стала чемпіонкою Європейських Ігор.

З однією із найбільш титулованих українських борчинь, чемпіонкою світу, чемпіонкою Європи, учасницею трьох Олімпійських ігор, чемпіонкою Європейських ігор-2019 Юлією Ткач спілкувався журналіст видання Гал-інфо.

Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з відомою ковельчанкою, якою пишається рідне місто.

Юліє, Європейські ігри для вас – серйозне змагання, до якого цілеспрямовано готувалися, чи скоріше етап підготовки перед турнірами, де будуть розіграні ліцензії на Олімпійські ігри – 2020?

- Бажання перемогти присутнє завжди. Без такої амбіційності у спорті неможливо. Звичайно, що готувалися до ігор у Мінську, але не приховую: основні змагання в році – осінній Чемпіонат світу. Приємно перемогти, але усвідомлюю, що потрібно всі свої успіхи примножити у вересні, адже саме тоді розіграють перші ліцензії на Олімпіаду.


Підготовка до змагань у Мінську внесла зміни у звичний тренувальний процес?

- Знаєте, який висновок я зробила в процесі підготовки? Тренування це надзвичайно важлива річ, але без відпочинку теж нікуди. За два тижні до Ігор ми проходили медобстеження. Відповідно до його результатів мені довелося зменшити тренувальне навантаження, адже потрапила в «яму»: висновки обстеження – перетренувалася. На щастя, за тиждень ситуація змінилася та в Мінську я змогла показати хороший результат.


Чим особливі Європейські ігри?

- Це така своєрідна міні-олімпіада. Олімпійське селище, постійне спілкування з представниками інших країн чи ж членами збірної в інших видах. Високий рівень організації змагань та дозвілля спортсменів. А ще – підтримка. Дуже приємно змагатись і чути як у залі тебе підтримують колеги по збірній та звичайні вболівальники.


Такій досвідченій спортсменці властиво хвилюватися перед змаганнями?


- Я – жива людина, звісно, що хвилювання мені не чуже. Набагато простіше, як на мене, поїхати вперше та перемогти на Чемпіонаті Європи чи світу, ніж вкотре доводити свій високий рівень. Багато суперників стараються лише відзахищатися, вичікуючи мою помилку, відстояти. Мені ж доводиться пробиватися через це, через мегавмотивованість та налаштованість суперниці саме на цей поєдинок. А ще, хвилювання за вагу, у якій виступаю. Признаюся, що важко постійно тримати сталий показник.


Наскільки сильним був склад учасниць у Мінську?

- Мабуть, всі краї
ни представили своїх найсильніших борчинь. За вихід у фінал змагалася з чинною чемпіонкою Європи та світу, представницею Болгарії Тайбе Юсейн. Фінал з азербайджанкою Ельмірою Гамбаровою вийшов спокійним. Рахунок 4:0 свідчить про те, що я виконала задумане та не дала суперниці шансів для набору очок. Досить важко далася перемога на Іграх загалом, але нічого – завжди по завершенню сідаємо та аналізуємо з тренерами пророблену роботу.


Як ваші тренери ділять між собою обов’язки?

- Саша (Ткач Олександр Леонідович) – мій перший помічник. Як відпочивати, скільки спати, скільки тренуватися та всі інші питання – це до нього. Без його допомоги було б дуже важко. Юрій Богданович Копитко теж бере участь у тренувальному процесі. А ще завдяки першому віце-президенту Асоціації спортивної боротьби України я можу тренуватися в хороших умовах та їздити на змагання.


Українці привезли з Білорусі чимало нагород. Як держава преміювала спортсменів?


- За перемогу отримала 50 тисяч гривень, ще 25 тисяч від обласної адміністрації. Для порівняння: азербайджанці оцінюють золоту нагороду в 100 тисяч доларів. Спортсмени десь трохи ображаються на державу через досі невизначеність щодо Європейських ігор. У нас вони умовно прирівняні до Чемпіонату Європи, а в інших державах – до Олімпійських ігор, поступаючись за статусом лише їм.

Після такого не з’являються думки про зміну громадянства?

- Спортивне життя дуже швидкоплинне. Не кожному вдається вибороти багато медалей на міжнародних змаганнях. Не хочу наврочити, але для когось медаль Європейських ігор може так і залишитись єдиним вагомим здобутком. І шкода, витративши стільки сил та здоров’я, часу наприкінці кар’єри залишитися майже ні з чим. Потрібно оцінювати ситуацію повністю: так ми заробляємо більше, ніж середньостатистичний українець, але й тратимо більше в рази. Тренування, харчування чи відновлення забирає не лише чимало часу, але й коштів.



Конкретно у вас була пропозиція виступати за інші країни?


- Була, і не одна. Та жену такі думки якомога далі. Я зробила свій вибір і не шкодую про нього. Як українському спортсмену мені не вистачає однієї медалі.


Мова йде про золоту медаль на Олімпійських іграх, так?

- Та нехай і бронзова (сміється). Дуже хочу, щоби четверта спроба таки стала успішною, адже ні в Пекіні, ні в Лондоні, ні в Ріо мені не вдалося цього досягнути. Дуже болісно переживаю поразки: у 2012 та 2016 роках допомогли відійти, забути про це та рухатися далі мої рідні, за що їм величезне спасибі. Коли шість хвилин стають підсумком твоєї роботи впродовж чотирьох років, та ще й не таким як треба, то зібратися докупи буває нереально важко. Ці відчуття складно передати словами.


У житті теж так важко переживаєте невдачі?

- Можу навести приклад: про те, що я щойно говорила можливо, буду думати ще зо два дні. Але з віком мудрішаю. Розумію, що яка вже є: комусь подобаюся, комусь ні. Коли важко та потрібно з кимось порадитися – завжди говорю з мамою, вона мій душевний наставник. Хтось звертається в церкву, хтось до священика, а я – до мами.

Боротьба за ліцензію буде важкою?

- А хтось сумнівається? Це ж не чемпіонат двору, навіть не Чемпіонат Європи. В Нурсултані (Казахстан), а саме там відбуватиметься Чемпіонат світу, з’їдуться всі найсильніші. Там розіграють шість ліцензій. Якщо, не дай Боже, не вдасться – то є ще три турніри, участь в фіналі яких дає право участі в ОІ-2020, тобто ліцензію. Моє діло маленьке – дотримуватися вибудуваного плану тренувань та сподіватися на краще. Час покаже.


Богдан Пастернак, Гал-інфо


#ЮліяТкачОстапчук #ВільнаБоротьба

Додати коментар

Ваше ім’я:
Текст:

Читайте також

Четверо ковельчан представлятимуть Україну на ІІ Європейських іграх в Мінську ФОТО

Четверо ковельчан представлятимуть Україну на ІІ Європейських іграх в Мінську ФОТО
Тетяна Коб (бокс), Юлія Ткач (вільна боротьба), Юрій Вандюк та Андрій Рибачок (веслування) захищатимуть честь держави на головних спортивних іграх європейського континенту, які стартують сьогодні у Білорусі.