Фронтові листи одного з визволителів Ковеля зберігаються в історичному музеї нашого міста

З початку Другої світової війни поштові працівники наштовхнулись на проблему нестачі конвертів. Саме тоді і з’явилися листи-трикутники, що стали символом надії і зв’язку тилу і фронту. Вони являли собою прямокутний аркуш паперу, загнутий спершу справа наліво, а потім навпаки. Смужку паперу, що лишалася вставляли всередину. Такі листи не потребували марок і не заклеювалися, оскільки їх все одно перечитувала цензура. На зовнішній стороні вказували адресу і лишали місце для відміток поштових співробітників.

Фронтові листи, обпалені, надірвані, напівзотлілі, зачіпають до глибини душі. Сам час визначив їм долю – стати історичною цінністю, - розповідають працівники Ковельського історичного музею.

У фондах Ковельського історичного музею зберігаються листи воєнних років, передані головою первинної профспілкової організації вагонного депо Ковель Олександром Мартинюком. Серед них - фронтові трикутники Богданчука Миколи Максимовича, 1927 року народження, родом із села Старі Кошари Мацеївського (нині – Ковельського) району Волинської області, рядового-сапера 89-го окремого саперного батальйону 175-ї стрілецької дивізії, яка брала участь у визвольних боях за Ковель.

Листи написані на пожовклих аркушах шкільних зошитів, чорнило вицвіло, прості і не дуже грамотні, на них залишилися позначки військової цензури. З фронту додому можна було писати далеко не все. Тому в усіх листах міститься здебільшого привітання своїм родинам і обмаль слів про своє воєнне життя. У більшості з листів не має навіть натяку на те, як важко доводиться бійцю, який щодня зустрічається зі смертю… Зміст листів майже однаковий, тон – спокійний і впевнений, хоча відчувається сум за рідною домівкою. Усі листи рядового Миколи Богданчука починаються словами: "Дорогі родичі". Трикутники погашені поштовими штемпелями з текстом: "СРСР". Польова пошта 03286 (номер поштової польової станції) і датовані вереснем-жовтнем 1944 року.

Такі вісточки з фронту з нетерпінням чекали у кожній родині, як свідчення того, що рідна людина жива. А якщо листоноша приносив білий конверт з адресою, надрукованою на машинці - в дім приходило горе. У такий конверт було вкладено офіційний бланк із повідомленням про те, що боєць загинув героїчно, смертю хоробрих або пропав безвісти.

Останній лист від сина у с.Старі Кошари до родини Богданчуків був датований 11-им жовтнем 1944 р. А в листопаді Миколи не стало… Сапер 89-го окремого батальйону 175-ї стрілецької дивізії Богданчук М,М, нагороджений бойовими нагородами, зокрема медаллю "За відвагу"; орденами Слави та Вітчизняної війни – посмертно.


#Музей #ІсторіяКовеля

Коментарі

Читайте також

Віртуальні подорожі Ковельським музеєм: піаніно XIX ст. фабрики Августа Стробля

Віртуальні подорожі Ковельським музеєм: піаніно XIX ст. фабрики Августа Стробля
Цей унікальний експонат подарували музею мешканці міста Ковеля - Валентина і Михайло Дідковські. Свого часу цей музичний інструмент був неодмінним атрибутом у середовищі європейської еліти і заможних родин.