Розповіли історію храму в ім'я Святителя і Чудотворця Миколая у Ковелі
Куполи храму в ім'я Святителя і Чудотворця Миколая в фотоісторії давнього Ковеля відіграють неабияку роль. Саме завдяки маківкам церкви вдалося "прив'язати" до місцевості ряд втрачених нині об'єктів, зокрема, Школи імені професора Ігнація Мосціцького.
Сьогодні на місці зруйнованого в ході битви за Ковель (1944 р.) храму розміщене Ковельське відділення Волинського обласного патологоанатомічного бюро.
Церква в ім'я святителя і чудотворця Миколая з давніх-давен приходом існувала в Ковелі. Наприкінці ХІХ століття вона діяла при Ковельському кам'яному тюремному замку, як домова для арештантів, освячена 3 лютого 1866 р.
Богослужіння на той час в ній здійснював священик соборний, за що отримував із тюремного комітету по 96 рублів на рік. Вся звітність по цій церкві щомісячно здавалося священиком в тюремний комітет.
"Церкву збудовано 19-м Кінбурнським драгунським полком, який передислокувався до Ковеля восени 1894 р. і увійшов до складу новоствореної 7-ї кавалерійської дивізії. Полковий храм був влаштований в будівлі зведеного лазарету і знаходився в більш як трьох верстах від ескадронів.
На прохання командира полку полковника Миколи Степанова місцева влада під церкву відвела ділянку землі. Хоча міське спрощене громадське управління в Ковелі очолював староста, вся повнота влади належала повітовому предводителю дворянства, обов'язки якого на той час виконував статський радник Петро Косач - батько Лесі Українки.
Знайшовся досить солідний жертводавець, який дав на спорудження церкви 6500 рублів. Потім ця сума збільшилась й іншими пожертвами. Навіть імператор Микола ІІ дозволив відпустити від монарших щедрот на остаточне влаштування церкви 2000 рублів.
Закладка полкового храму відбулася 11 серпня 1896 року, а до Великого посту 1897 року кінбурнці вже могли відвідувати свій храм, який знаходився між теперішніми вулицями Олени Пчілки та Івасюка - на території Ковельської центральної районної лікарні.
Церква також відома тим, що восени 1910 р. тут вінчався майбутній герой Першої світової війни генерал Олексій Брусилов, який тоді був командиром 14-го армійського корпусу (дислокувався в Любліні).
Церква знищена в 1944 році під час наступу на місто Червоної армії".
Вулиця Володимира Івасюка (колишня - вулиця Старовокзальна). Нині будинок №7 є житловим, а в січні 1917 року періоду І Світової війни тут розміщувалось головне польове поштове відділення №444 австрійської армії. Зліва, за будинком, видніються куполи Святомиколаївського храму.
Автор - Сергій Товкач (сторінка у соцмережі Фейсбук).
#ІсторіяКовеля #СергійТовкач
Сьогодні на місці зруйнованого в ході битви за Ковель (1944 р.) храму розміщене Ковельське відділення Волинського обласного патологоанатомічного бюро.
Церква в ім'я святителя і чудотворця Миколая з давніх-давен приходом існувала в Ковелі. Наприкінці ХІХ століття вона діяла при Ковельському кам'яному тюремному замку, як домова для арештантів, освячена 3 лютого 1866 р.
Богослужіння на той час в ній здійснював священик соборний, за що отримував із тюремного комітету по 96 рублів на рік. Вся звітність по цій церкві щомісячно здавалося священиком в тюремний комітет.
"Церкву збудовано 19-м Кінбурнським драгунським полком, який передислокувався до Ковеля восени 1894 р. і увійшов до складу новоствореної 7-ї кавалерійської дивізії. Полковий храм був влаштований в будівлі зведеного лазарету і знаходився в більш як трьох верстах від ескадронів.
На прохання командира полку полковника Миколи Степанова місцева влада під церкву відвела ділянку землі. Хоча міське спрощене громадське управління в Ковелі очолював староста, вся повнота влади належала повітовому предводителю дворянства, обов'язки якого на той час виконував статський радник Петро Косач - батько Лесі Українки.
Знайшовся досить солідний жертводавець, який дав на спорудження церкви 6500 рублів. Потім ця сума збільшилась й іншими пожертвами. Навіть імператор Микола ІІ дозволив відпустити від монарших щедрот на остаточне влаштування церкви 2000 рублів.
Закладка полкового храму відбулася 11 серпня 1896 року, а до Великого посту 1897 року кінбурнці вже могли відвідувати свій храм, який знаходився між теперішніми вулицями Олени Пчілки та Івасюка - на території Ковельської центральної районної лікарні.
Церква також відома тим, що восени 1910 р. тут вінчався майбутній герой Першої світової війни генерал Олексій Брусилов, який тоді був командиром 14-го армійського корпусу (дислокувався в Любліні).
Церква знищена в 1944 році під час наступу на місто Червоної армії".
Вулиця Володимира Івасюка (колишня - вулиця Старовокзальна). Нині будинок №7 є житловим, а в січні 1917 року періоду І Світової війни тут розміщувалось головне польове поштове відділення №444 австрійської армії. Зліва, за будинком, видніються куполи Святомиколаївського храму.
Автор - Сергій Товкач (сторінка у соцмережі Фейсбук).
#ІсторіяКовеля #СергійТовкач
![Не в 56, а в 57 років! А нареченій - Надії Желіховській було 45 [ягодка опять ;) ]. Це був другий ...](/uploads/comments/7/f7/7f737319689c09dd305a7ad6fc6b16a7/images.jpg "Не в 56, а в 57 років! А нареченій - Надії Желіховській було 45 [ягодка опять ;) ]. Це був другий ...")
Відповісти
