В експозиції Ковельського історичного музею представлені два «космічні» експонати

В експозиції Ковельського історичного музею представлені два «космічні» експонати. Це уламки метеоритів. Розповідають на сторінці музею у Фейсбук.

Метеоритами називають шматки заліза або камені, що впали з космосу на землю. Не дивлячись на свій непривабливий вигляд (чорні, сірі або чорно-бурі шматки заліза або каменів), метеорити – єдині тіла з космічного простору, доступні для безпосереднього дослідження у лабораторних умовах. Фахівці можуть досліджувати їх мінеральний і хімічний склад, структуру і різні фізичні властивості.

Ці експонати знайдені на Ковельщині. Більший за розмірами уламок метеориту (9х6,8 см і вагою 219 грам) неправильної форми, кам’янистого складу, сіро-чорного забарвлення із слідами оплавлення подарував музею місцевий мешканець Олександр Філаретов. У 2019 році після неймовірного спалаху на небі над селом Кашівка Ковельського району цей фрагмент знайшла Віра Рудик.

А менший 3,4х2,5 см і вагою 52 грами, з бугристою кам’янистою поверхнею, темно-бурого кольору знайшла малеча в селі Великий Порськ.

Метеорити бувають трьох видів залежно від складу – залізні, кам’яні та змішані. До входу в атмосферу їх називають метеорами (так часом батьки називають своїх гіперактивних дітлахів) або болідами. Вони можуть вибухати, не долітаючи до нашої планети. Про падіння метеоритів людство знало ще в глибоку давнину.

Вночі, у ясну погоду, нерідко можна спостерігати швидко ковзні по небу світлі крапки. І хоча їх називають падаючими зірками. Це всього лише невеликі камені, частки речовини. Яскравий спалах виникає, коли вони вторгаються в земну атмосферу. В окремі періоди в році метеори падають суцільним потоком. Таке явище називають "зоряний дощ" або "метеоритний дощ". У деяких стародавніх народів метеорити протягом довгого часу вважалися посланцями богів і були предметом поклоніння. Метеорити носили на богослужіння, зберігали в храмах, при похованні небіжчиків клали в труну. Перші факти про метеорити датуються першим тисячоліттям до нашої ери. Вже тоді влада Стародавнього Риму випускали монети із зображенням кам’яних або залізних космічних об’єктів.

- Як часто, дивлячись на безкрайнє нічне небо, ми майже підсвідомо намагаємося побачити хоча б одну – найменшу – падаючу зірку, з надією на здійснення найзаповітнішого бажання. Хоча ми знаємо, що ніяка це не зірка, а лише метеор, що проноситься в порожнечі космосу. Проте сам факт того, що летить він з неймовірних, непізнаних безодень, змушує повірити нас в його чудодійні властивості. Та щойно торкнувшись Землі, він перетворюється на метеорит – матеріал для дослідників або цінний експонат у музеях та приватних колекціях, - зауважують музейники.


#Музей #ІсторіяКовеля

Коментарі

Читайте також